редактировать профиль

Ellis

Группа: Пользователи
Имя: Діма
Зарегистрирован: 11.03.2009
Мои друзья: mithantrope

Блог

Музыка Видео Фотки

Опубликовано 09.05.2009 14:48
Украбіллі Вибух 5
Не пройшло й пів року, як я врешті-решт вирішив викласти свій звіт...



25.04.09. Київ. Україна. Планета Земля.

15:00

Звичайні смертні зайняті своїми буденними справами, абсолютно не підозрюючи, що вже декілька днів як, в місті інопланетні загарбники втілюють свої жахливі плани руйнації людського мозку й перетворенню їх на своїх підданих.
Майже все готово, всі потроху починають збиратись в одне місце для нанесення вирішального удару.

15:57

Всі й досі збираються для нанесення вирішального удару.

15:59 і ще трішечки.

Сотні людей затамували подих в очікуванні. До початку вторгнення залишились лічені секунди… і вони поступово спливали…

16:00

Люди кидають всі свої речі і починають розбігатись хто куди може. Лунає п’ятий Вибух. У тектонічних плитах під Україною з’являються нові тріщини. На сотні кілометрів люди піддаються сайкотичному впливу і впадають в транс.

Розпочався п’ятий Украбіллі Вибух, щорічний фестиваль рокабіллі і сайкобіллі музики. Цьогорічним епіцентром події стає Docker Pub, стіни якого дві доби стримували натиск психів і рокабіллів, які з’їхалися з усієї Європи. Цього року Docker прийняв гостей з Англії, Німеччини, Польщі, Росії, Білорусії, ну і звісно з усіх куточків України.

Відкриття фестивалю розпочалося з дебютного виступу харківського гурту Boomerangs, у складі яких грають як виконавці вже немало відомих WiseGuyz та Jiving Bo. Хлопці грають класичний рокабіллі 50их, хуліганські ритми котрих не можуть не завести публіку і підготувати їх до наступного виступу. На сцену виходять Outer Space і тут вже немає місця запальним Рок’н’Ролльним танцям, а лише божевільному і шаленому сайкобіллі. Здається дві години безперервних танців і вреку можуть знесилити будь кого, але не сьогодні і не тут. Завершуючи українську програму на сцені відіграють ще дві години два київські бенди Руки’в Брюки та Dillberriezz. Перші котрі вже полюбилися всій публіці своїми драйвовими й запальними піснями, з шаленими танцями, другі своєю швидкістю і неймовірним ритмом сайкобіллі. Також несподіванкою для відвідувачів стали Spootniks, котрі не були зазначені в афіші, але всі підозрювали, що щось не так.
Незабаром після короткого саундчеку на сцені починають грати Stressor. Російський гурт вже давно полюбили в Україні і вони звісно ж не засмутили публіку і зіграли старі хіти і нові кавери. І мабуть не варто відзначати, що всі танцполи були забиті людьми, а барні стойки дівчатами, які заводили та збуджували всіх глядачів своїми танцями.

Неприємною новиною стала відсутність Howard Raucous, який не зміг відвідати фестиваль і дати виступ через грип. Звісно ця новина дуже засмутила відвідувачів, але інший англійських гурт не змусив глядачів сумувати. Коли Blue Demon почали грати, частина публіки просто не могла спинитись танцювати, частина публіки не могла просто поворухнутись, настільки вона була зачарована професійною грою англійців. Це було щось неймовірне.

Після закінчення фестивалю вночі в Docker’і дали виступ Mr. Оч & His Root Boys, на котрих залишились лише найвитріваліші.

Другий день розпочався прогулянками містом з іноземцями, культурною програмою у ботсаді і іншими заходами перед концертом. О 4ій години викладач Київського Свінг Денс Клубу Андрій Терентьєв дав майстер-клас по бугі-вугі, у котрому всі охочі могли прийняти участь і трохи навчитись танцювати під старий, добрий Рок’н’Ролл. І щойно він закінчив, як кожен міг використати свої нові навички на практиці – другий день відкриває інший рокабіллі гурт Rocking Ham. Rocking Ham, один з найперших українських рокабіллі гуртів, знову зібрав старих учасників, щоб порадувати публіку своїми піснями. Другими починають виступати Mystification, один з найкращих сайко гуртів України. І здається, що не було ніякої перерви між виступами на фестивалі, начеб то ніхто і не покидав після першого дня клубу і всі лиш продовжували відриватись і все лиш набирало все більших обертів. Гурти не давали розігрітись глядачам, а одразу почали давити неймовірним ритмом. Все було ще крутіше, ще гарячіше ніж першого дня. І з кожним гуртом ставало ще спекотніше. WiseGuyz відіграли лише 40 хвилин і всім було мало, всі просили їх повернутись, але за ці сорок хвилин можна було збожеволіти. Ніхто не хотів відпускати виконавців і слухати наступних, але варто було вийти наступному гурту, як те саме повторювалося й з ним. Здавалося польський гурт De Tazsos знесилив усіх, але вечірка була лиш у самому розгарі, але це була лиш середина концерту. Поляки були просто неймовірними і ми чекатимемо на їхнє повернення.
Цього року Ot Vinta не стали відкривати фестиваль, а виступили разом з хедлайнерами фестивалю і дали свій виступ перед останнім і вирішальним ударом - Tazmanian Devils. Здавалось, що краще вже не може бути, але було. Німці нанесли вирішальний удар по психіці украбіллів. Вони були найкращі. І їх тут ще довго не забудуть.
Такими стомленими і задоволеними мабуть ще ніколи не вертались з концерту.
Все закінчилось. Майже всі роз’їхались по домівкам. Хтось й досі не може відійти після концерту, хтось й досі не вірить що все завершилось. А в мене й досі грає платівка Tazmanian Devils.

Це було дійсно круто.

It’s Wrecktime!

28.04.09


Опубликовано 24.04.2009 23:49
Ми танцюєм на кістках
Нетрудно встретить этого мужчину
Небесной красоты.
На нем всегда костюм отличный
Оттенка кофе с молоком
И побродить по улицам столичным
Очень любит он.


"Вася" Браво

Стиляги. Зализане назад волосся, широкі брюки, мішкуватий піджак і звісно рука на талії чувіхи.
Стиляги молодіжний рух, чи то 40-50их, як кажуть одні, чи 50-60их. Але ясно одне – що рух цей почав зароджуватись у післявоєнний період СРСР. Завіси як такової ще не було. Союз налаштовував дипломатичні відносини з іншими країнами світу. Саме тоді до СРСР потрапила ціла маса закордонної музики, кіно і найголовніше інформації.
Через появу великої кількості дипломатів, з’явилось багато людей, які жили не поза межами радянського тиску. Вони бували у різних країнах світу, зокрема, у Америці. Звідки й пішли такі стилі, як джаз, ритм’н’блюз, рок’н’ролл та багато іншого. Багатенькі татусі змогли привозити своїм дітям закордонну музику, фільми, книжки. Це ж звісно через друзів, знайомих виливалося у маси.
Більшість дійсно не сприймало цю ганебну, божевільну і огидну пропаганду проамериканського способу життя. У них немає культури, поваги до суспільства і банальної моралі. Але були й інші, які підхопили цю культуру, цей спосіб життя, цей "Стиль". Саме тоді з’явились перші стиляги.

Стиляги та маси

Якщо для дітей еліти це був спосіб протесту проти суспільного ладу, спроба заявити про своє я, то для інших це було абстрагування від бідності радянської культури і суспільного стану у країні.

Було неможливо виділитися з натовпу, купити собі якусь дрібничку і пишатись, що така є тіки в тебе. Стандартні костюми і сукні по усіх крамницях, а у повоєнний період взагалі їхня відсутність. Тканина завжди була якихось типових стандартних кольорів – всі мали бути як один.
Саме з поверненням багатьох «героїв» війни у сім’ях почали з’являтись якісь трофейчики, чи то одяг, який давно вийшов з моди, чи то військові запальнички чи портсигари, які користувались шаленою популярністю серед стиляг. Але найголовнішим були платівки – джазові платівки.

Сам термін, швидше за все, виник з джазового сленгу. Коли музикант грав не у своїй манері, казали, що він стиляє. Або «стилягу дує», коли казали за саксофоністів, які незвично грали. Звісно і самих таких музикантів почали називати стилягами.
Також існує думка, що термін означає буквальне наслідування американського стилю життя.
Самі ж стиляги себе так не називали. Вони себе взагалі ніяк не називали, хіба що штатниками, як люди які любили Сполучені Штати. Спочатку це була насмішка над ними і звісно це вигадали не самі стиляги.
Перша ж згадка з’явилася 49го у «Крокодилі» у карикатурі, яка зображала неопрятного, дурного вискочку який пишався свої глупим нарядом - вони були попугами у радянському суспільстві.
Але згодом, за декілька років самі стиляги гордо прийняли цю назву.


Стиляги!

"В дверях зала показался юноша. Он имел изумительно нелепый вид: спина куртки ярко-оранжевая, а рукава и полы зеленые; таких широченных штанов канареечно-горохового цвета я не видел даже в годы знаменитого клёша; ботинки на нем представляли собой хитроумную комбинацию из черного лака и красной замши. Юноша оперся о косяк двери и каким-то на редкость развязным движением закинул правую ногу на левую."
Обнаружились носки, которые слепили глаза, до того они были ярки…»

З фельєтону Д. Г. Бєляєва

Думаю не варто після цієї цитати сильно описувати манеру одягу стиляг. Вони носили широкі, або брюки вузькими дудочками, мішкуваті піджаки, капелюхи з широкими полями. І все це було самих різних кольорів, а шкарпетки! Боже, чого самі шкарпетки коштували. Та більшість одягу стиляги робили самі або підпільно замовляли у швачів. Але головним завданням штатників було не зробити костюм, а знайти з Чого! його зробити. Так – різнокольорову тканину було важко знайти і майстри дійсно дивувались коли хлопці десь знаходили червону шкіру, приносили ліску замість ниток і казали з того зробити взуття. Червоні шузи було чимось неймовірним.
Серед дівчат у моді були коротенькі й вузенькі спідниці, але якщо чуваків впізнавали з натовпу за їх одягом, то дівчині було достатньо робити яркий макіяж. Але нажаль дуже мало хто на це наважувався. Так – дівчат серед стиляг було катастрофічно мало. Не кожен навіть хлопець витримає щоденне цькування іншими, тикання пальцями у автобусі чи парадному, допити міліції і інше знущання суспільства.

"Контролировалось все: одежда и прически, манеры и то, как танцуют. Это была странная смесь концлагеря с первым балом Наташи Ростовой. Танцы, утвержденные РОНО, да и манеры были из прошлого века — падекатр, падепатинер, падеграс, полька, вальс. Фокстрот или танго были не то, чтобы запрещены, но не рекомендованы. Их разрешали иногда заводить один раз за вечер, и то не всегда, все зависело от мнения и настроения присутствующего директора школы или старшего пионервожатого. При этом смотрели, чтобы никаких там попыток танцевать фокстрот „стилем“ не было. Как только кто-либо из учеников делал что-то не так, в радиорубку срочно подавался знак, пластинку снимали и дальше уже ничего кроме бальных танцев не ставили."

О. Козлов «Козел на саксі»

Але повернемось до приємного – до музики.

У кінці 50их неймовірно популярним був ніхто інший як Оркестр Глена Міллера. Особливо через фільм «Серенада сонячної долини». Але не зважаючи на факт, що оркестр існує й досі, усі стиляги вважали що оркестр розпався після загибелі його лідеру у 44му.
Серед стиляг була актуальна свінгові музика. Штатники любили бугі-вугі і звісно з певних причин, таких як відсутність інформації, був відмінним від класичного танцю. Стиляги не обмежувались класикою і додавали власні елементи, через що з’являлись такі стилі, як "канадський", "атомний" та "потрійний Гамбурзький".
Серед виконавців були популярні Дюк Еллінгтон, Бенні Гудмен і з появою рок’н’роллу звісно Білл Хейлі, Літтл Ричард, Преслі, Бадді Холлі.

Бугі на кістках

За дифіциту у країні, знайти пластинки було просто нереально. Саме тоді з’явився рок на кістках. За неможливості купівлі чи випуску своїх пластинок, кустарно розпродавалися записи на рентгенівських знімках. Серед стиляг такі записи називались «скелетом моєї бабусі».
Ну я думаю ви розумієте, що за це дуже сильно карали, коли у СРСР навіть мав місце випадок, коли за торгівлю джинсами у 80их показово розстріляли двох чоловік.
За постійні місця зборів, стиляги мали якісь підпільні клуби, де крутили свою музику, танцювали бугі і просто класно проводили час. Але зважаючи на те що у тусі майже не було дівчат, стиляги танцювали один з одним. Твіст, атомний чи канадський свінг, які в принципі були чимось на зразок джиттер багу чи лінді хопу.

Ну і звісно стиляги збирались на Бродвеї, чим власне називалась центральна вулиця міста. У Москві це була вулиця Горького.
Але зважаючи на малу чисельність цього руху, це переважно були найбільші міста, такі як Москва, Ленінград, Ташкент, Баку, Львів.

Але згодом, у 60их, стиляги почали повністю зникати як течія. По-перше: почалася легалізація багатьох видів діяльності та атрибутики, забороненої на той час (типу джазу), по-друге: суспільство почало охоплювати біттломанія, вплив хіпі і інші проблеми гірші за рух стиляг впали на голову влади.

У 80их стиль почав відроджуватись з хвилею моди до ретро стилю. З’явились такі гурти, як Браво, Секрет. У останніх, яких доволі часто проскакує стиляжне минуле. Але так стиляжна культура і канула у минуле. У СРСР і потім у країнах колишнього союзу починають з’являтись переважно рок’н’ролльні гурти. І свінг та твіст майже не з’являються на радіо, телебаченні чи просто на умі у молоді.

Але мені воно якось байдуже і я продовжую хиляти по Бродвею.


Опубликовано 24.04.2009 23:48
Rockabilly
Deep down in Louisiana close the New Orleans,
Way back up in the woods among the evergreens,
There stood a log cabin made of earth and wood,
Where lived a country boy named Johnny B. Good.
Who never ever learned to read or write so well,
But he could play the guitar just like ringin a bell
Johnny B. Good
Chuck Berry

...Джонні-Джонні, так Джонні був місцевою зіркою, крихітка, його пальці бігали по струнам гітари, як зачаровані, а співав він так, що всі молоденькі дівчатка падали йому під ноги. І звісно лише одна Лакі не впала під його ноги , а сам Джонні був скошений наповал красою, недоторканої, як ангел і дикої, як диявол Лакі...

Рік 57ий. Місцеві радіо розриває „Great Balls of Fire”. Навіжені дівчатка штабелями вкладаються у ніг Преслі. У всіх на язику крутиться лиш “Good Golly, Miss Molly”. Вулиці заповнюють банди „поганих хлопчиків” з такими якимись дивними зачісками. Скажені музиканти підпалюють свої інструменти під час виступів. Юні леді, починають непристойно вдягатись і гуляти з хуліганами. Жах!

Так, саме так – саме у 50их миттєво посивіли усі батьки Америки від хвилі Rock’n’Roll’у, яка накрила майже всю молодь. Всі піддавали цю скажену і дику музику критиці, і лиш влада майже нічого не робила. Хто відмовиться від податків, які сплачують продюсери заробляючи шалені гроші на новій і неймовірно популярній музиці?

Хто міг подумати, що сучасну молодь може зацікавити „чорна” музика – джаз, ритм ен блюз. Їм чогось не вистачало, хіт-паради були забиті в’ївшоюся музикою і жоден з батьків не дозволив би, щоб у його домі грала музика чорних. Маленькі хлопчаки бігали до місцевих кабаків і підслуховували під вікнами і дверима, як грає джаз. Тінейджери купували у магазинах кольорові пластинки і ловили на радіо хвилі, які крутили джаз та блюз. Так – щось назрівало. І це була не просто нова тенденція моди – це була революція.


Це був Rock’n’Roll!

І народився Rock’n’Roll...

Рік 52ий. У крамницю грам пластинок такого собі Лео Мінца заходить диск-жокей з WJW, радіостанції Клівленда. Шок! – білі хлопчаки купляють „расові” пластинки і пританцьовують під кольорову музику. Цього не могло бути, але то було так. Вони ловили пульсуючі ритми фортепіано і тенор саксу. Це було неймовірно.
Тугий на вухо, але з чутким нюхом він відправляється до свого директора і випрошує відкрити нову щотижневу програму „забороненої” музики.
То був не хто інший, як Алан Фрід.

У світ виходить щотижневик „Moondog`s Rock And Roll Party” Мун Дога(саме так охрестив себе Фрід – Місячний Пес).

Але що таке Rock And Roll і звідки воно взялося?
Насправді це мабуть просто два слівця, які трапилися Алану на язик. Але обидва ці слова були взяті з негритянського сленгу.
Для білих це було просто трясись та вертись, але у ритм ен блюзі, ці слова мали геть інший характер і далеко не пристойний характер. Тому мабуть не дарма усі батьки встріли цей термін на штики і охрестили його брудним і похабним. І коли у текстах білих виконавців з’являлося „rock with mе”, продюсери миттєво те затирали і воно ставало чимось на штиб „dance with me”.
Тому цілком можливо що ці два слівця з’явились не зі стелі.

Але що ж стало з творінням Фріда? - Нюх не підвів пса і шоу стало популярним серед молоді Клівленду і він пішов далі.
Березень 53го. Фрід організовує „Бал Місячного Пса” на стадіоні Клівленд Арена. Успіх був гарантований, але не такий. Арена вміщувала десять тисяч осіб, але на концерт прийшло тридцять, тридцять тисяч юнаків! Хоча дехто каже що їх було не тридцять, а цілих вісімдесят. І найцікавіше було, що лише третина публіки була чорною. Вісімдесят тисяч змішаної публіки на концерті де виступали лише чорні - це було жахливо. Влада міста цього не могла витримати.
Але й що з того? Фрід зловив свою золоту рибку. Через рік його запрошують до Нью Йорку радіостанція Wins. Саме тоді Алан став зіркою – зіркою Rock’n’Roll’у. Його ім’я на пластинці було знаком якості. Фірми скуповували право на використання його терміну. Він побив касові рекорди Синатри. Фрід став Mr. Rock’n’Roll. Сам він себе називав батьком Rock’n’Roll’у.
Але Фрід не був музикантом, і на сцену з’являвся геть не для того щоб співати. Була потрібна зірка. І такою зіркою став Білл Хейлі. З нього почався зірковий злет Rock’n’Roll сцени.

Але відійдемо від історії і повернемось до жанру. Rock’n’Roll або Rockabilly, як ще то кажуть. Другий термін з’явився від поєднання Rock’n’Roll’у та Hillbilly(кантрі). Перша ж згадка з’явився 23го листопада 56го у пісні „Rock a Billy Gal”.
У 20их у кантрі і блюзу було багато спільного і у тридцятих-сорокових з розвитком у стилях з’явились гурти, які поєднували у собі ці жанри також з західним свінгом. Боб Уілліс та його Техаські Плейбої (Bob Wills and his Texas Playboys) використовували джазові прийоми та почали додавати духову секцію у свою музику.
„Рок ен Ролл? Та хлопче, ми граємо цю саму музику з самого 28го!... Той самий стандартний ритм, та і як ми тіки то не називали у той час. Це те саме, якщо ти навіть слідкуватимеш за ритмом барабанів, як у Африці, чи розбавиш це іншими інструментами. Ритм – ось що головне.”
З появою хвилі бугі у 38му почали записувати так званий Хіллбіллі Бугі, де поєднували кантрі вокал з басом. На початку 50их почали додавати гітарне соло. З появою Блюграсс (Blugrass – різновид кантрі з поєднанням фольгових балад з ірландським та шотландським корінням) йому почали приписувати роль вплинувшую на розвиток рокабіллі.
Серед гуртів, які розпочинали у цих стилях - Speedy West, Tennessee Ernie Ford, Maddox Brothers and Rose, яких дехто називає першим рокабіллі гуртом.

Стиль:

Можна просто сказати, рокабілли – це погані хлопчиська і дівчата 50их.
Джинси, кріпери, бейсбольні та мотоциклетні куртки, піджаки з леопардовими манжетами, робочі та сорочки для боулінгу - все це рокабіллі.

І навіть, як не одяг - головне у рокабілла його зачіска – набріолинене волосся.
З часом та течіями зачіски змінювались, від стандартного коку, до кліну чи голки у сайкобілів.
Дівчата, дівчата ж намагаються слідкувати Pin Up стилю, який сьогодні теж доволі стрімко розвивається.
Ну і звісно невід’ємною частиною рок ен роллу є танці – Бугі Вугі. Також багато хто чув про такий танок, як Rock’n’Roll, але то ніщо інше, ніж спортивна гімнастика. Справжні танці, то є Свінг.

І знову Rock’n’Roll:




50ті – роки коли народились зірки Rock’n’Roll'у: Джеррі Лі Льюіс, Джонні Кеш, Чак Беррі, Літтл Ричард, Елвіс Преслі і багато інших. Були створені записи, які стали світовими хітами. Пісні, яки переспівують десятками років. Але так само швидко, як з’явився, Rock’n’Roll так само швидко і зник з горизонту. Кінець 50их знаменував завершення Rock’n’Roll ери і вихід на сцену геть нових зірок. Наприкінці 57го Елвіс йде в армію. Джеррі Лі з’їдає суспільство, через те, що він одружується зі своєю троюрідною племінницею Мойрою (їй було лише 13). Біг Боппер, Рітчі Валенс та Бадді Холлі гинуть у авіакатастрофі.
Розпочинається ера поп музики. Елвіс після повернення з армії, перевертається з дикого бунтаря у ніжного романтика, знімається у кіно. Льюіс йде у кантрі.
З появою нових напрямків, появою хіпі, бітломанії та комерціалізацією музики терміну Rock’n’Roll присвоюють геть інше значення. Абсолютно всю рок, чи просто швидку, „веселеньку” музику починають називати Rock’n’Roll’ом.
Але майже через десять років, голови молоді знову починає крутити Rock’n’Roll. Майже з запізненням у десяток років, у Європу приїздить Рокабіллі. По всьому світу починають з’являтися рокабіллі течії і гурти.

На початку 70их у Англії починають з‘являтись рокабіллі гурти. У Англії трохи змінюють манеру гри і ця течія починає називатись Тедді Боями. Тедді слухали лише найкраще. Вони були круті, вони були дикі. У Англії Тедді об’єднувались у банди, мали за постійні місця зборів різні бари чи клуби. А якщо жокей ставив не круту музику, його могли попросити поставити справжній рок ен ролл, а модів які заходили до їх пабів виводили на вулицю у жорстоко били. Також Тедді Бої часто билися з іншими течіями, такими як скінхеди та панки. І навіть коли у Англії з‘явились хепкети, які слухали не виключно класиків рок ен роллу, а й інше рокабіллі, вони стикалися і з ними. Тедді навіть принципово не слухали рокабіллі, крім певних винятків.
Тедді були дійсно божевільні. Вони навіть вступали у бійки між собою, коли 4 грудня 76го у Evening News вийшла стаття, у якій розповілося як сотні тедді встряли у бійку на концерті Білла Хейлі між собою. Хлопців, які плясали під сценою і у проходах, попросили зайняти свої місця, ті ж вступили у суперечку з охороною, до яких приєдналися інші тедді, які хотіли просто дивитися концерт.
Вони були дійсно божевільні.

У 80их у Англії під впливом рокабіллі та панку формується такий напрямок, як Psychobilly.

У СРСР рокабіллі дійсно приходить пізно. Перший гурт з’явився у Латвії, у 64му – це був ансамбль „Архів”. Вони ж першими у СРСР випустили свою пластинку з каверами на хіти і було це аж у кінці 80их. Перші гурти Росії починають з’являтися у кінці 80их. Тоді у Ленінграді починають грати неорокабіллі гурт Swindlers, зараз які мешкають у Копенгагені. На російську сцену приходять такі гурти як The Big Livers, The Cadillacs, The Phantoms (Пітер), Beat Devils, Smokin’ Booldozers, Мистер Твистер, RawCats’88, Бинго! у Москві. В Тулі - Stressor.

Рокабіллі в Україні.

Сьогодні Украбіллі розвивається значними темпами. Mad Heads стають доволі відомими у Європі, а потім вже в Україні. Вони випускають 4 альбоми, але потім зосереджуються суто на українській сцені і їх музика піддається впливу таких напрямків, як ска, реггі; переходять з традиційної англійської мови, на українську і починають грати більш комерційну для української сцени музику, через що піддалися сильній критиці рокабіллі тусовки України.
Також здобувають великою популярності у Європі Ot Vinta. Крім них сьогодні можна почути такі гурти, як Руки’В Брюки, Cheekybenders, WiseGuyz, Mr.Oч & His Root Boys, Tomato Juice.
З 2004го року проводиться щорічний фестиваль Украбіллі Вибух, який збирає, як виконавців сайкобіллі і рокабіллі України, так і Росії і інших країн Європи.

Так - молоді, але не менш дикі.

Keep rollin’…

(Автор фото - Макс Гелевера.)



Афиша

BELIVE
23 июня в НСК Олимпийский
KIEV TANGO PROJECT
23 июня в Caribbean
MATRANG
23 июня в StereoPlaza
ROCK YOU!
23 июня в Docker pub
BELIVE
24 июня в НСК Олимпийский





Музыкантам
web support